У ЧЕРНЕЩИНІ ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ АНАТОЛІЯ ТИХОНОВИЧА КРИВОРУЧКА
12 лютого, у День народження Героя України Анатолія Криворучка, в селі Чернещина відбулися пам’ятні заходи.
Анатолій Тихонович пішов з життя 6 січня 2014 року, а сьогодні йому мало б виповнитися 74.
Щоб вшанувати пам’ять нашого видатного земляка, цього дня разом зібралися рідні, друзі, знайомі, колеги, учні, послідовники, просто земляки і шанувальники, ті, хто знав його особисто і ті, хто ніколи не зустрічався з ним, але глибоко поважає його життєвий шлях.
Традиційно у пам'ятних заходах взяли участь Герой України Віктор Остапчук, селищний голова Олександр Тертишний та секретар селищної ради Віталій Кіян, колишні керівники Борівського району, які працювали пліч-о-пліч з Анатолієм Криворучком, а також генеральний директор агрофірми "Новий шлях" Олексій Гомон, який сьогодні гідно продовжує його справу.
Згадували здобутки та досягнення Анатолія Тихоновича, його високий професіоналізм, неймовірну самовідданість у роботі, наполегливість у досягненні цілей, добрі справи, які, насправді, неможливо полічити і перерахувати, а також неповторне почуття гумору і легку вдачу, якусь безмежну любов до життя і до людей.
Завітали до офісу агрофірми «Новий шлях» - цьому господарству Анатолій Криворучко присвятив більшу частину свого життя. Побували в його кабінеті, який і сьогодні наповнений енергетикою свого господаря і ніби чекає, що він ось-ось повернеться.
Там зберігається унікальна колекція ручок, яку Анатолій Тихонович збирав впродовж багатьох років, його особисті речі, сувеніри, світлини… У церкві Трьох Святителів при Свято-Миколаївському храмі, зведеному на Чернещинській землі Анатолієм Криворучком, настоятель ієромонах Ігор провів службу і відслужив пам'ятну літургію. Після чого справив панахиду на місці поховання. Всі, хто прийшов пом'янути цю видатну людину, мали можливість висловити слова вдячності, поділитися спогадами, покласти квіти до пам'ятника.
Багато теплих слів і яскравих спогадів було озвучено цього дня, і в кожному з них відчувалися сум втрати і, в одночас, радість і гордість від усвідомлення, що ми мали честь жити поруч з такою видатною людиною.
