Поезія, що відгукується в серці: митці Борівської громади взяли участь у творчій зустрічі в Харкові

Поезія, що відгукується в серці: митці Борівської громади взяли участь у творчій зустрічі в Харкові

27 жовтня 2026 року в КЗ «Обласний організаційно-методичний центр культури і мистецтва» відбулася поетична зустріч «Слово, що торкається серця», присвячена Дню української писемності та мови. Захід об’єднав поетів, композиторів і виконавців із різних громад Харківщини, які через поезію та музику ділилися переживаннями, болем, надією і любов’ю до рідної землі.

869621953_1960454404914517_8689982017972493046_n.jfif

Борівську громаду на зустрічі представили Катерина Мизюк, Юрій Клименко та Олена Власова.

Катерина Мизюк читала авторські вірші, у яких передала переживання людей, чиє життя змінила війна. Її поезія — про біль утрат, вимушену розлуку з рідною домівкою, тугу за малою батьківщиною та прагнення повернутися додому — торкнулася найглибших почуттів присутніх.

Слова борівської авторки знайшли особливий відгук у поетеси з Дергачівської громади Світлани Мицай-Снєгіної. Вражена змістом і щирістю цих творів, вона присвятила Катерині Мизюк та всім борівчанам, які через війну втратили можливість жити у своїх домівках і сумують за рідними місцями, власний вірш про рідний дім. Цей поетичний відгук став свідченням того, наскільки близькими є переживання людей із різних громад, яких об’єднує спільний досвід війни.

photo_2026-10-28_17-45-35.jpg

Музичну частину зустрічі представив Юрій Клименко, який виконав пісню, доповнивши поетичну атмосферу заходу.

Зустріч «Слово, що торкається серця» стала простором щирого спілкування між митцями, обміну творчим досвідом і підтримки одне одного. Поезія та музика об’єднали учасників навколо спільних цінностей, а виступи представників Борівської громади нагадали, що рідне слово допомагає передавати пережите, зберігати пам’ять про свій дім і знаходити розуміння навіть на відстані.

865968847_1133072193036844_701770734348105086_n.jfif

Українська мова й культура залишаються важливою частиною нашої ідентичності, а творчість митців дає змогу говорити про досвід війни відверто й людяно — так, щоб почуте знаходило відгук у серцях інших.