Олександр Тертишний завершив свою роботу на посаді начальника Борівської селищної військової адміністрації
3 липня 2026 року Президент України Володимир Зеленський підписав розпорядження про звільнення Олександра Володимировича Тертишного з посади начальника Борівської селищної військової адміністрації Ізюмського району Харківської області.
Це рішення стало завершенням багаторічного етапу його служіння Борівській громаді. Заяву про звільнення Олександр Володимирович подав за власною ініціативою ще 3 червня. Після багатьох років безперервної роботи на відповідальних посадах він ухвалив непросте, але виважене рішення. Адже навіть найвідданіші своїй справі люди знають, що людські сили та життєва енергія, на жаль, не є безмежними.
Практично все професійне життя Олександра Тертишного нерозривно пов'язане з Борівщиною. Після закінчення Харківського державного університету він працював учителем історії, а згодом присвятив себе розвитку рідного краю. Очолював заклади освіти, керував освітньою галуззю району, працював у місцевому самоврядуванні. Для багатьох поколінь жителів громади він був і залишається людиною, яка добре знає Борівщину, її історію, її людей та їхні потреби.
Особливу довіру земляків він здобув, коли тричі був обраний Борівським селищним головою — у 2010, 2015 та 2020 роках, після створення єдиної Борівської територіальної громади. Ця довіра була результатом багаторічної щоденної роботи, відкритості до людей та вміння чути кожного.
Ті, хто працював поруч з Олександром Володимировичем, знають його як просту у спілкуванні, доброзичливу й небайдужу людину. Він завжди прагнув знаходити порозуміння, умів вислухати, підтримати, допомогти знайти рішення навіть у найскладніших ситуаціях.
За роки його керівництва у громаді було реалізовано чимало важливих проєктів, спрямованих на розвиток інфраструктури, освіти, культури, житлово-комунального господарства та соціальної сфери. На жаль, повномасштабна війна перекреслила багато зробленого. Російська агресія принесла Борівщині величезні втрати, руйнування, людський біль і вимушене переселення тисяч мешканців.
Навіть у найважчі часи війни Олександр Тертишний залишався разом зі своєю громадою. Під час окупації Борівщини він спільно з волонтерами організовував передачу гуманітарної допомоги та медикаментів жителям через Печенізьку дамбу, підтримував зв'язок із людьми, які опинилися в ізоляції.
Після деокупації, коли було створено Борівську селищну військову адміністрацію, він очолив її роботу в один із найскладніших періодів в історії громади. Головним пріоритетом залишалися люди — їхня безпека, евакуація, забезпечення гуманітарною допомогою, підтримка внутрішньо переміщених осіб, відновлення роботи установ, налагодження співпраці з міжнародними організаціями, благодійними фондами та державними структурами.
Коли у 2025 році безпекова ситуація різко загострилася, Олександр Володимирович разом з частиною колективу до останнього працював безпосередньо у Боровій, попри постійну загрозу обстрілів та атак безпілотників. Під час однієї з таких атак він отримав поранення, однак після лікування повернувся до виконання своїх обов'язків.
За вагомий особистий внесок у розвиток держави, сумлінну працю та служіння українському народові у 2026 році Президент України нагородив Олександра Тертишного орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
Сьогодні Борівська громада дякує Олександру Володимировичу за багаторічну працю, відданість своїй справі, відповідальність і щире служіння людям. За десятиліття роботи він став невід'ємною частиною історії сучасної Борівщини, а його внесок у розвиток громади назавжди залишиться в її літописі.
Від імені колективу Борівської селищної ради, Борівської селищної військової адміністрації та всієї громади щиро бажаємо Олександру Володимировичу міцного здоров'я, душевного спокою, родинного тепла, Божого благословення і довгих років життя.
Дякуємо за роки праці, за людяність, за небайдужість і за любов до Борівщини. Ці сторінки історії громади назавжди пов'язані з Вашим ім'ям.
