28 липня - День пам'яті закатованих або загиблих у полоні

Сьогодні ми зупиняємося в тиші, щоб згадати тих, чиї життя обірвалися у полоні. Тих, хто до останнього подиху залишався сильним. Тих, хто вірив, чекав, терпів… і не дочекався.

Вони були чиїмись дітьми, батьками, друзями. Вони мали мрії, плани, просте людське бажання — жити. Але їхнє життя забрали жорстокість і нелюдські умови.

Ми не завжди знаємо всі їхні імена. Але кожна втрата — це цілий світ, який більше ніколи не повернеться.

Сьогодні ми не маємо права мовчати про це. Ми маємо право — і обов’язок — пам’ятати. Пам’ятати не лише біль, а й гідність, силу і незламність цих людей.

Світло їхніх душ не згасло. Воно живе у нашій пам’яті, у наших словах, у нашій боротьбі за правду і справедливість.

Нехай наша пам’ять буде тихою, але сильною.

Нехай вона буде вічною.

Вічна пам’ять тим, хто загинув у полоні.

Ми пам’ятаємо. Ми не забудемо.